Найвизначнішою подією в житті Прикарпаття вочевидь стало святкування дня народження нашого Президента, яке відзначалося в резиденції «Синьогора» в с.Гута Богородчанського району. Газета «Експрес» зокрема пише таке: «Ющенкова пристрасть до шику і розкоші у приватних та офіційних резиденціях давно вже не дивує нікого – ані в Україні ані поза її межами». Далі, допущені якимсь чином (за стіл, чи під стіл) очевидці святкування 55-ти літнього ювілею описують (зовсім коротко) про те, що саме знаходилося на столі: «Святкування у день народження Президента почали з обіду. Стіл прикрашали креветки і форель запечена у фользі…горілка «Держава» та «Гетьман», бельгійське пиво «Leffe», а ще текіла..» І ще, «Сала не було!!!» - страшенне здивування висловлює газета. Тим часом тисячі «маленьких … салоїдів» поступово занурюються в лайно. Газета «Галицький Кореспондент» повідомляє про те, що «підвали майже трьох десятків багатоповерхівок в районі Пасічна (на півночі Івано-Франківська) заповнюються стоками іржавої води та фекалій, якими вони залиті…Загроза масового обвалу будинків на Пасічній реально існує. Зокрема ми бачили тріщини у фундаменті будинку по вулиці Галицькій, 124, з яких вихлюпувалися і текли східчастим узвозом потоки смердючої рідини. Шви фундаментальних блоків розширюються все більше… Від такого дім може тріснути навпіл». В унісон з «Корепондентом» газета «Галичина» пише: «на сьогодні в області, як поінформував заступник начальника управління житлово-комунального господарства ОДА Василь Мельник, перебувають у ветхому та аварійному стані ще 437 км водопровідних і 214 км каналізаційних мереж — це відповідно 31,5 та 27% їх загальної протяжності. Чим обертається такий стан мереж для споживачів, для міст і селищ? Перебоями у водопостачанні, забрудненням довкілля через пориви каналізаційних труб. А для самих підприємств — великими втратами води, додатковими витратами електроенергії на її перекачування, на відкачування стоків». Отже плавати нам ще і плавати. Тим часом міські депутати вирішують інші завдання. Газета «Прикарпатська правда» пише, що «мерія вже вирішила всі комунальні питання…залишилося тільки очистити мовне середовище від інородних елементів…тепер перевізників на міському транспорті зобов’язали при укладанні угод транслювати програми тільки українською мовою... Підприємцям, які торгують тільки україномовною друкованою продукцією надаватимуть пільги при укладанні орендної ставки та визначать розмір мінімального податку… Кожен десятий рекламний щит в місті планують оформити закликами любити українське… А виявлятимуть нерадивих - агенти комітету громадського мовного контролю, які будуть шастати по автобусах, кафе, магазинах аби вистежувати хто що слухає». Зрештою, для вирішення проблем нещасних і малосвідомих «салоїдів» депутати міської ради мають так званий депутатський фонд. Газета «Репортер» вияснила, що «нині кожен із шістдесяти депутатів Івано-Франківської міської ради має фонд, розмір якого становить 59 тис. грн. В минулому році було 60 тис. грн. Цими коштами депутат має право розпоряджатися одноосібно, на свій розсуд. Відтак останнім часом склалася не дуже добра практика: витрачати кошти туди, куди вигідно самому депутатові. Це можуть бути поліклініки, жеки, навчальні заклади, де керують чи просто працюють самі депутати. Можуть бути школи або дошкільні навчальні заклади, які відвідують депутатські діти. Спробуємо підсумувати: 60 депутатів множимо на 59 тис. грн. Результат, якщо не вражає, то викликає повагу — 3 млн. 540 тис. грн… Нині городяни не знають, хто їх депутат, бо такого вже нема, а тому й не знають, що можуть до них звертатися за допомогою. Тим більше, що ті депутатські гроші насправді їхні гроші, платників податків». А поки городяни познайомляться із своїм депутатом (процес знайомства, до речі, вже триває рівно три роки), то корупція з використанням депутатських коштів тільки процвітатиме. Газета «Західний кур’єр» з'ясовує причини корупції і робить хрестоматійне відкриття -виявляється: «Корупція як хвороба «рак», – пускає свої метастази по організму держави. І жодному її органу, жодній частині немає порятунку від цієї недуги. Починаючи від народження людини, за неї дають хабар. Щоб пологи пройшли без ускладнень. Потім хабар треба дати дитячій лікарці, медсестрі. Далі – в яслах, щоб добре приглядали за дитям: виховательці, помічнику вихователя. А далі – директору школи, щоб взяли чадо, класному керівнику, щоб оцінки гарні ставила….А далі – сесія. Щоб здати екзамени, викладачеві простягають залікову книжку з зелененькою купюрою…Далі синочка чи доцю треба влаштувати на хорошу роботу. У хід ідуть знову різні подарунки – від свині до тисяч одиниць американської чи європейської валюти. Далі «дітки» уже самі за себе «платять». Дають даішникам, щоб не платити великих штрафів, платять начальникам, щоб перевели на вищу посаду чи виділили путівку на курорт, дали кращу угоду. Платять, щоб здати на права, лікарю, щоб призначив правильне лікування, платять чиновникам, щоб не чекати місяцями на потрібний документ». Відтак газета вивчає різні скриті форми корупційних схем і визначає й таку: «а ще «фірми-дистриб’ютори ліків дають так звані «відкати» лікарям, які ті ліки пацієнту призначають». Газета «Вечірній Івано-Франківськ» описує подібну ситуацію щодо «афер» заступника міського голови, члена блоку БЮТ О. Дерев’янка: «Дерев’янко зобов’язав керівників ЖЕО підписати договір із «ЄРЦ», запровадивши таким чином у чотири рази дорожчу, заплутану програму одеської приватної структури за програму «Електронікс» для так званого програмного супроводу. За п’ять місяців 2008 р. від житлово-експлуатаційних організацій на рахунок «ЄРЦ» із розрахунку 1,5% від нарахованих сум, надійшло приблизно 100 тисяч гривень, 300 тисяч гривень міськвиконком виділив на створення цього ж «ЄРЦ»… Тим часом через недолугість цієї програми ЖЕО залишилися без будь-якої інформації щодо оплати мешканцями міста за житло...» А поки мерія вводить все нові і нові схеми виявлення боржників - борги все більше і більше наростають. «Прикарпатська правда» пише: «Опинившись у скруті, багато родин змушені не лише влазити в борги, зокрема за житлово- комунальну сферу, які лише по області перевалили 90 мільйонів гривень, а ще й ущемляти себе у вкрай необхідному харчу…» Отже сала не буде й на столах рядових українців, і не тільки бідних, але й заможних. «Плакат «що завтра їсти?» на машині вартістю в 30 тис. доларів – сумний символ похованих ілюзій і понтів скороспілого вітчизняного середнього класу, що свої життєві цінності запозичив з рекламних роликів і глянцевих видань», – пише «Галицький кореспондент». Так що реалії життя відрізняються від телевізійної картинки. Отож поступово занурюємося в лайн… чи то в кризу. Василь Хом’як, «Остров»
